НТБ КНУТД

Форум библиотеки

Сайт библиотеки КНУТД
Текущее время: 19 мар 2024, 10:47

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 6 ] 
Автор Сообщение
 Заголовок сообщения: Проба пера
СообщениеДобавлено: 21 сен 2012, 11:30 
Не в сети
Завсегдатай
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 17 май 2012, 10:04
Сообщения: 202
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 46 раз.
Приглашаем всех желающих попробовать свои силы в поэтическом творчестве.
Возможно, вы уже пишете стихи, и вам хотелось бы поделиться с другими.
В этом нет ничего невозможного.
ИзображениеИзображение


Последний раз редактировалось Terezina 19 апр 2013, 11:49, всего редактировалось 2 раз(а).

Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Проба пера
СообщениеДобавлено: 21 сен 2012, 11:37 
Не в сети
Завсегдатай
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 17 май 2012, 10:04
Сообщения: 202
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 46 раз.
Сначала я тоже писала стихи для себя и о них знали только близкие друзья.
Со временем пришло желание рассказать о своих мыслях и чувствах большему кругу людей.
С 2002 года я издала небольшими тиражами три сборника.

Одно из моих ранних стихотворений

Осень

Осень свой бокал хрустальный
Мне подносит - пей до дна!
Пусть для всех пребудет тайной
Горечь этого вина.

В темно-розовом свеченьи
В Лету канувшей звезды,
В золотом оцепененьи
Не шелохнутся сады...


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Проба пера
СообщениеДобавлено: 10 окт 2012, 14:52 
Не в сети

Зарегистрирован: 25 сен 2012, 12:29
Сообщения: 3
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 2 раз.
Лісова шипшина червоніє,
глід яскраво на сонці блищить,
ранком на поляні ожина синіє,
тиша осіння, тільки осика
без вітру тремтить.
Осінь вступає в свої права,
а в куточку небосхилу,
ясно засвітилася зоря.
Осінь щедро й мальовничо,
на полях і на долинах,
постелила кружева.
Різнобарвні килими,
візерунком стеляться,
хміль черемху обійняв
і калину цілував,
свої локони кудряві
скрізь по гілках накидав.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Проба пера
СообщениеДобавлено: 10 окт 2012, 14:57 
Не в сети

Зарегистрирован: 25 сен 2012, 12:29
Сообщения: 3
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 2 раз.
Дари осені
Вже перші грибники на базарі стоять,
у кошиках маслюки й лисички,
значить осінь уже на порозі
до лісу спішіть її зустрічать.

Збирайся до лісу святково,
придивляйсь в позолоту прикрас
і самі гриби на поляну
шляпки скинуть і вийдуть до вас.

Заходьте в ліс, ніби святиню,
а в лісі чудо-тереми,
вклонись природному творінню -
шедевру прекрасної пори.

Вже кора берізки побіліла
дуб кремезний жолуді скида,
навіть сироїжки в траві притаїлись,
граючи у піжмурки, чекають грибника.

Обняв і хміль струнку осику,
немов у танці закружляв
і шишки білі на грушку дику,
як ліхтарі скрізь начіпляв.

Стрункі сосни, взявшись за руки
в хороводі лісової дітвори,
закохано у піднебессі синім,
іду спокійно збирати гриби.


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Проба пера
СообщениеДобавлено: 25 фев 2013, 15:06 
Не в сети

Зарегистрирован: 25 сен 2012, 12:29
Сообщения: 3
Благодарил (а): 0 раз.
Поблагодарили: 2 раз.
Осіння прохолодна ніч. Кожний спогад дитинства – це дорогоцінна крапелька сонячного світла і радості, що колись несла в майбуття, все те колись вимальовувалось прекрасним, ідеальним і неповторним. Тільки проблема сьогодення все частіше нагадує далекі спогади 50-х років.
Кажуть нині люди змінилися не на краще, стали жорстокі, черстві, не людяні, без доброти в душі. Чому? Невже тільки зараз існують винятки в гірший бік. І тут же настає відповідь,  ні! Протягом багатьох років, століть, віків завжди існувала проблема людських взаємин, а саме  людяність, повага до іншого, терпимість. Так, звичайно, колись між людьми було більше коректності, присутня жалість тощо. Як змінюється природа, кліматичні умови, так і міняються людські відносини. Особливо тепер, повальна грубість, жорстокість, не людяність на кожному кроці, а все це повертає у те далеке дитинство – важке, голодне, босоноге, але воно було кращим ніж сьогодні. Та й люди звичайно були добріші, хоч за тяжкою буденною роботою не вистачало часу на якісь там розваги, але все ж таки знаходили в собі сили та мріяли про щасливе майбуття.
Тільки пригріло весняне сонечко, оживало все. З ранньої весни до пізньої осені ласували дарами природи, можливо тому й не хворували так як нині. Запашним білим цвітом акації ласували всі, ніби нині шоколадом. Глід, шипшина, щавель – панський, горобиний; терн – все це було в раціоні кожного дитинчати. Нас любили і жаліли матусі, завжди заклопотані, інколи непосильна праця не полишала їх, щоб приголубити своїх діточок, навчали доброті, привчали до праці, віддавали все, аби було добре їх чадам. Повертаючись у далеке минуле, представляю своє красиве село, посередині річка, як стрічка, з обох берегів верби, схиляють свої віти над водою, на лузі соковита зелень травички, квіти; якщо весна, навкруги все жовтіє; влітку – розові, червоні, синьоокі квіти заполоняють круті ярочки і горбочки; а, що по-осені, то вже повний спектр фарб розмальовані на гілках дерев.
Либонь, одна дума не полишає досі, що закарбувалася з дитинства. Пригадую оту стареньку бабусю, яка згорблена, опираючись на високу палицю, прямувала до нашої оселі, а потім йшла до свого села – Горобіївки, яке знаходилось неподалік від нашого. На той час не зрозуміло було, чому ця старенька бабуся ходила й просила в людей, а ночувала де прийдеться. Матуся завжди пригощала її, тим, що мала, а в дорогу клала кусень хлібця. І, тільки-но поклавши той кусень плакала,  матусю, чого плачете,  підростеш розкажу.
Літа летіли швидко. Тільки-но промайнуло прекрасне, тепле літечко, пролетіла золота осінь, а тут і зима зі своїми морозами та віхолами…, а тут вже й красна, сонячна і тепла весна… Як вітром здуло сніговий покров, то Сонечко пригріло, травка зеленіє навкруги, весело защебетали птахи, жайвір над полем, високо піднімається вгору, жваво зацвірінькали горобці – все ожило. Весна в розпалі…школа лишилась без нас – гомінких, смішних і вже дорослих, лише не покидала думка про ту бабусю з сусіднього села…
Часто приїздила до матусі з міста. Образ старенької не полишав. І ось, прийшла нагода, знову запитання, чому, чому та бабуся просила? Чому плакала мама? Таки дочекалась розповіді! Сіли з матусею в куточку на дивані пригадуючи спогади пройденого життя. Як важко було одній матусі поставити на ноги своїх діточок без батька, який загинув у ту прокляту війну… Торкнулися старенької.
Село Горобіївка, там і проживала бабуся Прачиха, чи-то вуличне прізвисько, чи справжнє, але суть була в іншому. Мала чотирьох діточок, котрі були вже дорослі і мешкали у місті. Колись вона була господинею, мала свою оселю над ставком, навчала своїх дітей добру, та мабуть вони не чули того навчання, їх душі не слухали доброго, а з роками зачерствіли, як кусень того хліба, котрий просила Прачиха. Кажуть ніби-то діти мали чемні посади, а от до матусі з роками чемність втратили, та не тільки чемність, а й совість. Коли потреба стала в догляді за онуками, діти швидко розпорядилися, їм потрібна була допомога матусі, вирішили за неї все. Продали оселю, розділили гроші поміж собою, забрали матусю до міста. Допоки витрачались гроші, допоки зростали онучата бабуся була в потребі своїх чад. Але…
Літа пливуть немов водиця, що тече повесні серед села в річці «Лупа». впадаючи в «Ірпінь». Підросли онуки, бабуся зістарілася і життя її перетворилося в міських квартирах на пекло, а це ж були її діти – сини й донька. У кожного з них були дружини, свої діти. Проте у них почерствіли душі, безсердечність полонило їх. Годі казати про синів, але ж жінки, вони ж матері своїх дітей, дітей, котрих допомагала няньчити бабуся. Та зась, стала непотрібною, тобто зайвою… Одна невістка вигнала, друга не пустила на поріг, третя послалась на доньку – чоловік, якої п’яниця, як буря перед дощем трощить дерева, так він буянить у своїй оселі. Не витримало сердечко старенької… на ті часи пенсій колгоспникам не давали. Ото ж, взявши ціпок у руки, бабуся Прачиха через Мотовилівку, пішком попрямувала у своє рідне село Горобіївку. Не маючи притулку – ходила від хати до хати і просила кусень хліба на прожиття, поряд свого села, ніби наказуючи іншим не робити того, що зробила вона, залишивши оселю та повірила у своїх дітей. Чому ж плакали матусю Ви? – «Якби у мене був куточок для неї, полишила б її у своєму дворі. А, що ж, самим не було місця. Ти ж знаєш тулилися один до одного. Запам’ятай дитино на все життя, ніколи не залишай свою оселю, свій куточок»… А як же сини? Це ж їхня мама! «Сини, сини – захисники…А от їх жінки – це трухляві обрубки, вони отримають теж саме від своїх діточок, а сини, сини просто ганчірки, яким витирають чобіт опісля прибирання нечистот у скотарні… Отак доню!»
У тих же 50-х роках бабуся Прачиха пішла в небуття. Вона померла. Поховали її чужі люди, чужі люди й поминали. Всі роки пам’ятаю, ту стареньку з ціпком і торбиною за плечима…
Зараз не весло в житті. І дійсно людські душі зачерствіли. Скільки безпритульних дітей, людей у віці, котрих називають бомжами, невже вони такими народилися?! Загляньмо в свої серденятка, особливо у кого є ще жива матуся, рідне, дороге і боже створіння, не забувайте їх, пригорніть до свого ще незачерствілого сердечка.
Завжди пригадуйте слова Вадима Крищенка «…повертайте, повертайте скоріше додому, щоб не мучила совість потому…»


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: Проба пера
СообщениеДобавлено: 26 мар 2013, 15:56 
Не в сети
Завсегдатай
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 17 май 2012, 10:04
Сообщения: 202
Благодарил (а): 4 раз.
Поблагодарили: 46 раз.
И все-таки весна наступает! За окнами капель, и настроение уже весеннее!

Доброе утро всем, кто проснулся,
Кто рядом дышит
Синяя рыбка в зелени кружев
Реет неслышно
Аквамарином влажно мерцая
Ближе и ближе
День беспечальный нам наступает
Вот он, лови же!
ИзображениеИзображение


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 6 ] 

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Русская поддержка phpBB